Первісна. У вирі пророцтв - Страница 99

— На щастя, ні, лорде Ідвале, — із серйозним виглядом відповів Фінвар аб Дайхі. — Відьомські чари на мене не діють, і моє ставлення до самих відьом нітрохи не змінилося. Я шаную Сестринство, але рішуче не сприймаю багатьох його політичних методів. Це ще одна причина, чому я відмовляюся претендувати на престол і закликаю всіх вас віддати свої голоси за лорда Бренана. Іншого виходу просто не бачу. Якщо королем стане хтось із теперішніх претендентів — чи то я, чи то лорд Ріґвар, чи то лорд Авлайд, — він буде надзвичайно вразливим, бо над ним висітиме підозра у співпраці з чорними чаклунами. Відьми чинитимуть на нього тиск, контролюватимуть кожен його крок, втручатимуться в державні справи — і робитимуть це буцімто для захисту країни.

— Рано чи пізно професора аб Мередида схоплять, — зауважив старший син Дорвана аб Раґнала, лорд Лугайд, який разом з рештою братів випхав свого батька з Дінас Талбота і тепер сам порядкував у цій найпівнічніший провінції Катерлаху, представляючи в Раді шляхетські збори князівства. — Його вже кожен собака на Абраді знає. І тоді все з’ясується.

— Так, можливо, схоплять, — погодився Фінвар. — Та чи справді все з’ясується? Я так не думаю. У Кованхарі вважають, що Фейлан аб Мередид лише виконував чиєсь доручення, він не така людина, щоб бути орґанізатором змови, і міг навіть не знати, на кого працює. Та навіть якщо знає — чи скаже про це? А якщо й скаже — чи оприлюднять відьми його зізнання? Я в цьому дуже сумніваюся. Навпаки, майже певен, що вони приховають правду й оголосять, що при затриманні чорний професор намагався вчинити самогубство, тож довелося його впокорити.

— Ви так гадаєте, лорде Фінваре? — скептично мовив Дармад аб Махін, що був обраний до Ради від рондавської шляхти. — Але який у цьому сенс? Навіщо відьмам покривати злочинця? Надто ж коли ним виявиться новий король або хтось із його оточення.

Вгодоване обличчя Фінвара аб Дайхі розпливлося в поблажливій посмішці.

— Ви, лорде Дармаде, надміру ідеалізуєте відьом. Я з повагою ставлюся до ваших поглядів, але не поділяю їх. Безумовно, відьми чимало роблять для захисту земного світу від прислужників Ворога, але передовсім вони дбають про свої інтереси. І в їхніх інтересах буде не викривати злочинця, а максимально скористатися ситуацією для посилення свого впливу на Катерлах. Якщо, боронь Диве, до змови буде причетний новий король, байдуже, прямо чи опосередковано, відьми шантажем примусять його до послуху, фактично перетворять на покірливу маріонетку. Варіант з ґрафом для них також вигідний, вони матимуть у нашій Раді цілковито слухняну людину і водночас продовжуватимуть тиснути на короля, вдаючи, ніби й далі підозрюють його у зв’язках з чорними. А коли настане слушний час, без найменших зусиль зведуть лорда Бренана на престол.

Слухаючи гладкого лорда, Шайна ледве стримувала своє праведне обурення. Як він сміє так говорити?! Як йому тільки язик повертається зображати відьом безпринципними владолюбцями, ладними на будь-яку підлість задля досягнення поставленої мети? Він просто міряє їх на свій копил, бо не уявляє, що хтось може відмовитися від вигоди і вчинити інакше — чесно та порядно… Разом з тим, їй муляла неприємна, бентежна думка, що Фінвар усе ж має підстави для таких огидних припущень. Вони самі їх дали, коли пів місяця тому, видуривши в нього зізнання, пообіцяли мовчати в обмін на співпрацю.

— А ви пропонуєте вже зараз обрати лорда Бренана королем, — озвався Конлех аб Ґерант. — І поступитися відьмам без найменшого спротиву.

— Це буде не поступка, лорде Конлеше, — заперечив Фінвар аб Дайхі. — Я б назвав це кроком на випередження. Може, для вас і немає різниці, але для мене вона є, і досить істотна. Ви самі, навіть не підозрюючи того, назвали ключове слово: „обрати“… Панове, — продовжив він, звертаючись уже до всіх лордів, — ми мусимо подивитися правді у вічі й чесно визнати, що зараз востаннє обираємо короля. І незалежно від того, хто ним стане, наступні вибори вже будуть чистою формальністю, вони проходитимуть під диктовку відьом. Тоді лорд Бренан фактично отримає корону з їхніх рук і буде їм цілком зобов’язаний. Я знаю, дехто з вас плекає надію, що до цього не дійде, бо найстарші відьми воліли б бачити лорда Бренана кередіґонським королем. Але ваші сподівання марні — лорд Бренан надто розумний юнак, щоб повестися на їхні хитрощі, він нізащо не проміняє Катерлах на Кередіґон. Гадаю, найстарші це зрозуміли, отож тепер усі зусилля відьом буде спрямовано на те, щоб переламати через коліно непокірливу катерлахську шляхту і зробити нашу країну легкою здобиччю для їхнього брата-відьмака.

Двадцятирічний Кохран аб Ґарет , ґраф Ейгайнський, рвучко схопився на ноги і гнівно мовив:

— Лорде Фінваре, майте на увазі: звинувачуючи відьом у підступних намірах щодо Катерлаху, ви, зокрема, звинувачуєте й мою тітку, леді Бронах вер Дилвен, а отже, завдаєте образи всій нашій родині. — Відтак звернувся до Кивіна аб Енгаса: — Пане голово, я пропоную зробити засідання закритим і продовжити обговорення без свідків.

— Це неприпустимо, лорде Кохране, — відповів ґраф Мерхирський. — За законом, усі офіційні процедури з обрання короля Катерлаху мають відбуватися прилюдно. Звичайно, ми можемо оголосити перерву для неформальних консультацій, але тільки після того, як вислухаємо лорда Фінвара і висловимо своє ставлення до його пропозиції.

Зашарівшись від збентеження, Кохран аб Ґарет сів на своє місце. А Фінвар нагородив його трохи зверхньою, та загалом доброзичливою усмішкою, і сказав: