Первісна. У вирі пророцтв - Страница 78

— Так і думав, що ви будете тут. Я вам не заважатиму?

— Нітрохи, — байдуже знизав плечима Бренан. — Мабуть, теж прийшов умовляти?

— Залежить від того, чи захочеш ти мене слухати. Якщо ні, то мовчатиму. Для мене це дуже непроста ситуація, бо я особисто зацікавлений, щоб ти не відмовлявся від корони. І якраз тому не хочу, аби в тебе склалося враження, ніби я думаю лише про власну вигоду.

— А про яку саме вигоду тобі йдеться? — запитав Бренан. — Про шлюб із Шован чи про ласий шматок відьомських володінь?

— Про Шован. Чесне слово! — із щирим запалом відповів Ліам. — Я й сам цього не чекав. Твердив собі, що просто допомагаю сестричці, відплачую їй за все добро, яке вона мені зробила. Та сьогодні збагнув, що Ґвен тут ні до чого. Я справді хочу одружитися з Шован, і мені начхати на землі та гроші.

— Зате її батькові не начхати, — з розумінням кивнув Бренан. — Ти вже бачився з ним?

— Так, оце щойно, коли був у Ґвен. Ґраф запевнив нас, що останні події нічого не міняють і для нього велика честь поріднитися з відьмою. Йому й на думку не спадало, що ти можеш узагалі відмовитися від корони, він лише питав, чи не плануєш у зв’язку з новими обставинами зачекати до наступного разу, а поки підтримати лорда Ріґвара. Ґвен відповіла, що ти ще не визначився, але за будь-якого твого рішення я не постраждаю, бо вона збирається переписати на мене Кил Морґанах.

— А це можливо? — здивувався Бренан. — Хіба тепер він не повинен повернутись у власність Тір Мінегану?

— Не конче, — сказала Шайна. — Позаторік усі права на Кил Морґанах було безповоротно передано Ґвен, і відтоді Сестринство не має до нього ніякого стосунку. Інша річ, що тепер вона відьма і не може особисто володіти жодною нерухомістю, та це зовсім не означає, що її маєток переходить до Тір Мінегану. Брігід каже, що з погляду закону ця ситуація аналоґічна тим випадкам, коли відьми отримують спадок від кровних родичів. Зазвичай вони переписують землі та будинки на Сестринство, але також мають право подарувати їх кому завгодно.

— Ага, ясно, — кивнув Бренан і знову подивися на Ліама. — Тоді я не розумію твоєї стурбованості, друже. Чи лорд Флойд вважає Кил Морґанах замалим для свого майбутнього зятя?

Ліам похитав головою:

— Аж ніяк. Це розкішний маєток, і він зробить мене досить впливовим катерлахським лордом. Але проблема в іншому. Якщо зараз ти все кинеш і втечеш, ґраф пошиється в дурні. Він бо ж публічно підтримав тебе, оголосив про намір висунути твою кандидатуру від Лімнахського Князівства — а тут ти підкладеш йому таку свинюку. Б’юсь об заклад, що після цього він і чути не захоче про мій шлюб із Шован.

— А я що кажу, — підхопила Шайна. — Не можна так різко й раптово виходити з гри. Зрештою, це ж серйозна гра, королівська, і ставки в ній дуже високі. Візьми на день-другий паузу для роздумів, потім зустрінься з вищими лордами, які вже висловилися на твою підтримку, і ввічливо запитай їхньої поради. Скажи, що без Ґвен не почуваєшся готовим негайно посісти трон і волів би поступитися чергою лордові Ріґвару. Я певна, вони схвалять твоє рішення… за винятком хіба що ґрафа Тироґенського. Більшість із них, хоч і погодились віддати за тебе голоси, водночас вважають, що ти ще надто молодий і зовсім не маєш досвіду в державних справах.

— Так буде найкраще, — квапливо підтримав її Ліам. — Ти збережеш своє обличчя, не образиш нікого з вельмож, а я спокійнісінько одружуся з Шован… Гм. Тільки ще нескоро повезу її до Кил Морґанаху. Нехай спершу там забудуть мої парубоцькі витівки. — Він пустотливо осміхнувся. — Гріхи молодості, так би мовити.

Шайна вирішила, що не варто тиснути на брата з двох боків, тому, зіславшись на невідкладні справи, залишила його в Ліамовім товаристві, а сама рушила через парк до Королівського Крила. Дорóгою зустріла кількох вельмож та придворних, які чемно віталися з нею й висловлювали свої співчуття з приводу смерті сестри Неріс вер Дирдрі. А один з них, Ехан аб Тігернах, член Ради Лордів від шляхетських зборів Ридихенського Князівства і прибічник ґрафа Ярвійського, навіть пройшовся з нею з півсотні кроків, намагаючись випитати, чи не змінилися тепер наміри Бренана. Вона ухильно, але цілком правдиво відповіла йому, що рішення поки не прийнято, і лорд Ехан не став їй далі набридати.

У Королівському Крилі Шайна піднялася на третій поверх, де була урядова канцелярія, і пройшла до приймальні королівського кабінету. О цій порі там було незвично порожньо — як пояснив секретар, леді-реґент скасувала сьогоднішні наради з міністрами та чиновниками, наказала завертати всіх звичайних прохачів, а пропускати до неї лише тих відвідувачів, чиє високе становище не дозволяло відмовити їм у зустрічі. Так, нещодавно вона мала розмову з Ґлиндиром аб Фейхіном, ґрафом Фиршамським, а саме зараз у неї був старший син покійного короля, Кивін аб Енгас.

Шайна здогадувалася, щó вони обговорюють, тому вирішила не втручатись, а зачекати в приймальні. Проте не встигла влаштуватися в кріслі біля вікна, як двері кабінету розчинились, і звідти визирнула Ґвен, так само вдягнена в біле.

— Майстре Девґале, надішліть… — заговорила вона до секретаря, але помітила Шайну й урвалася. — О! Добре, що ти тут, сестро. Прошу, заходь, приєднуйся до нас із лордом Кивіном. — І знову перевела погляд на майстра Девґала. — А ви, будь ласка, сповістіть першого міністра, що рівно опівдні я виступлю з офіційним оголошенням. Нехай запросить вищих лордів та чужоземних послів зібратися в цей час у Церемоніальній Залі. Присутність усіх членів уряду і старших придворних чинів обов’язкова.