Первісна. У вирі пророцтв - Страница 77

— Краще залишайся в Тахріні, — порадила Шайна. — Уже як приватна особа. Та й дівчатам буде цікавіше в столиці. Я теж хочу з ними познайомитися. Зрештою, вони й мої кузини.

— Тоді можеш приїхати до нас погостювати. Якщо я залишуся в Тахріні, то мене й далі вважатимуть претендентом на престол — наступним у черзі після лорда Ріґвара.

— Між іншим, непогана ідея, — промовила Шайна з таким виглядом, ніби це щойно спало їй на думку. — Досить гідний вихід із ситуації. Ми просто скажемо, що після розпаду вашого з Ґвен тандему ти вирішив відкласти свої претензії до кращих часів, а зараз пропускаєш поперед себе ґрафа Ярвійського. Пустимо чутку, що ти хотів так від самого початку, але поступився бажанню нареченої — і, до речі, це чиста правда.

— Але я…

— Постривай, брате, я не закінчила. Лорд Ріґвар хоч і старий, але міцний чолов’яга, і правитиме ще не один рік. У тебе буде вдосталь часу на роздуми, і якщо ти не зміниш свого рішення…

— Я не зміню, — твердо сказав Бренан.

— Ну, тоді це дасть тобі змогу спокійно, непомітно, без жодних різких рухів усунутися від змагання за корону. Уникнеш гучного скандалу, різних неприємних чуток та пліток, дозволиш зберегти обличчя і собі, і всім нам. Зваж іще й на те, що ти маєш певні зобов’язання перед іншими людьми і не можеш отак раптово відмовитися від них.

— Ти про угоду з Фінваром аб Дайхі?

— Зокрема, про неї. Якщо ти розірвеш її, то будеш винен йому маєтки з володінь Сестринства. Звичайно, найстарші віддадуть їх — ми завжди виконуємо свої обіцянки; але тоді вийде, що Фінвар задурно збагатиться. Нічого не зробивши, щоб спокутати своє злочинне недбальство, він одержить чималу винагороду.

— Так, — неохоче погодився Бренан. — Це буде… неправильно.

— А якщо ти зараз не станеш відмовлятися від претензій на корону, просто відкладеш їх у часі, то цим формально не порушиш вашої угоди. І Фінвар не зможе нічого від тебе вимагати, бо твої зобов’язання набувають сили лише після обрання королем. Коли ж Марвен мине п’ятнадцять років, угода автоматично втратить чинність.

Шайна зробила паузу, але брат нічого не відповів. Проте було видно, що він завагався.

— Ще не забувай про Ліамові заручини із Шован вер Флойд, — продовжила Шайна. — Тут ти нічого не підписував, і ґраф Лімнахський просто повірив Ґвен на слово, що майбутній король Бренан аб Ґрифид подбає про належне становище для свого майбутнього шуряка. Згодом про ці заручини можна тихо-мирно забути, ніби їх узагалі не було, але твоя негайна відмова поставить лорда Флойда в дуже дражливу ситуацію. І не лише його, а й решту членів Ради, що вже оголосили про підтримку твоєї кандидатури. Хочеш чи не хочеш, ти вже втягнувся в інтриґи, і виплутуватися з них треба поступово, з максимальною делікатністю, щоб не зашкодити репутації інших людей, не кажучи вже про твою власну. Збереження статусу претендента на престол нітрохи не обмежить твоєї особистої свободи, зате дозволить уникнути гучного скандалу і різних дрібних, але прикрих проблем. Крім того, ти зможеш успішніше відбиватися від спроб найстарших засватати тебе до Кередіґону. Стоятимеш на тому, що вже зробив свій вибір, і квит.

Бренан невизначено хитнув головою й докірливо мовив:

— Ти все-таки тиснеш на мене, сестро.

— Ну, гаразд, трохи тисну, — не стала заперечувати Шайна. — Але ж визнай, що моя пропозиція розумна і варта уваги.

— Так, вона справді розумна. І на перший погляд прийнятна. В одному ти маєш рацію — просто накивати п’ятами було б з мого боку непорядно. А так… Ні, поки я не буду нічого вирішувати. Спершу треба гарненько подумати, переконатися, що тут не приховано ніякої каверзи.

— Гадаєш, я хитрую з тобою?

— Ні, звичайно. Проте інші можуть схитрувати, знайти якусь лазівку, щоб примусити мене робити те, чого я не хочу.

— Ніхто не примусить, якщо ти сам не погодишся, — впевнено мовила Шайна. — Безумовно, деякі сестри чинитимуть на тебе тиск із тим, щоб ти брав активну участь у державних справах. Але тобі легко буде відкараскатися від них, просто сказавши, що попереду в тебе багато часу, ще встигнеш зайнятися політикою, а поки хочеш пожити в своє задоволення, не обтяжуючи себе зайвими обов’язками і пов’язаною з ними відповідальністю. Та й зрештою, ти ж не збираєшся весь час сиднем сидіти в Тахріні. Мабуть, захочеш помандрувати, побачити ті країни, де ще не бував. Івронах, Коннахт, Лойгір, Алпайн, Тір на н-Ґал, усі Південні Королівства та довколишні острови і, звісно ж, Тір Мінеган.

— На Мінеган я поки не хочу, — сказав Бренан. — І не лише через найстарших. Там буде Ґвен, а я… Зараз мені важко навіть думати про неї, не те що бачити.

Шайна мовчки обняла брата й поклала голову йому на плече. Вона хотіла сказати, що добре розуміє його, але не наважилася. Бо справді розуміла — адже й сама свого часу опинилась у схожій ситуації. Два роки тому Ґвен порвала з нею через те, що стала відьмачкою; а тепер, за злою іронією долі, кидає її брата — через те, що знову стала відьмою…

Шайнине чуття сповістило, що до них наближається людина. Вона підвела голову і звернула погляд на стежку. За хвилю до її вух долинуло рипіння снігу під чиїмись підошвами, а невдовзі з-поза дерев вигулькнула постать Ґвениного брата Ліама. На відміну від Бренана з Шайною, вдягнених досить легко для сьогоднішнього морозного ранку, він був у підбитому хутром плащі та вовняній шапці, оскільки не міг зігрівати себе чарами.

Привітавшись із ними, Ліам улаштувався на лавці поруч із Бренаном і сказав: