Первісна. У вирі пророцтв - Страница 146

146

— Боронь Диве, пані, в жодному разі! Та й про який же особистий погляд може йтися в моєму випадку? Якби я був ґрафом, то ви б іще мали підстави підозрювати мене в намаганні перебільшити досягнення мого роду, створити в лорда Бренана хибне враження, буцімто мої предки відігравали провідну роль у катерлахській історії. Але ж я ні від кого не криюся з тим, що ще на початку цього століття вони були пересічними поміщиками, купцями та промисловцями і навіть не мріяли про будь-який вплив на державні справи.

— Історію спотворюють не лише для того, щоб звеличити своїх предків, — наполягала Шайна. — Також її спотворюють і з метою отримати зиск від майбутнього. Ми просто не можемо допустити, щоб такий важливий предмет викладала нашому братові людина, призначена вами й підзвітна вам, а тому цілком залежна від вас.

Брігід згідно кивнула:

— Саме так, лорде Фінваре. Ми визнаємо слушність ваших міркувань, історія й справді дуже суб’єктивна наука, тому при її вивченні багато важать погляди викладача. Та якраз із цієї причини я заперечую проти обраної вами кандидатури.

— А я з цієї ж причини, — сказав Фінвар, — не можу погодитися на те, щоб ви викладали лордові-наступнику історію. Принаймні, історію Катерлаху. Я вас дуже шаную, леді Брігід, але сумніваюсь у вашій спроможності відсторонитися від інтересів Відьомського Сестринства. Свідомо чи несвідомо, ви завжди будете їх відстоювати.

— А моя думка нікого не цікавить? — озвався Бренан. — Можливо, я маю прийнятне для всіх рішення.

Усі троє подивилися на нього.

— І що ти пропонуєш? — запитала Шайна.

— Нехай сестра Брігід і далі навчає мене історії, але не торкається при цьому Катерлаху… Ні, я розумію, що без згадок про нього обійтися не можна, це ж не якась маленька й незначна країна, просто не треба зосереджувати на ньому увагу.

— Розумію, — сказала Брігід. — Ти хочеш, щоб я викладала тобі всесвітню історію.

— Так. І, звичайно ж, історію Сестринства. А вчителя з історії Катерлаху я оберу собі сам.

— Маєш когось на оці? Хто це?

— Третій помічник королівського секретаря Холас аб Явел. Кілька днів тому король надіслав його до мене з деякими документами, і ми розговорилися про Лаврадирські острови. Він дуже ясно і зрозуміло виклав своє бачення цієї проблеми, розповів про передумови її виникнення, ґрунтовно розібрав усі причини, що призвели до втрати Катерлахом контролю над островами. Майстер Холас закінчив Тахрінський Університет, має ступінь… — Бренан зробив коротку паузу і старанно, щоб не помилитися, вимовив: — …бакалавра з історії та права. Гадаю, він досить обізнаний у предметі, щоб бути моїм учителем.

Фінвар аб Дайхі неквапно кивнув:

— Загалом, це мене влаштовує. Катерлахець, людина короля… Але спершу я маю з ним поговорити.

— І я також, — додала Брігід. — Якщо цей майстер Холас і справді добре розуміється на історії, заперечувати не буду.

— І тоді, — підхопив гладкий лорд, — ми усунемо останню перешкоду на довгому шляху нашої співпраці.

— Тільки не журіться, — втішила його Шайна. — Ви неодмінно знайдете ще сотню різних причин, щоб зробити цей шлях не лише довгим, а й тернистим.

— Мене дуже тішить, пані, що ви такої високої думки про мої скромні таланти, — сказав Фінвар і з цими словами підвівся. — З вашого дозволу, я вже піду. Скоро тут будуть мої рідні, треба їх зустріти. До речі, лорде Бренане, мій Туахал тепер щодня проситься до Рінанхару. Панночка Марвен просто причарувала його.

Коли він у супроводі Брігід вийшов із вітальні, Шайна запитала:

— А що Марвен? Так і не відкрилась тобі?

— На жаль, ні. Торочить одне й те саме: що він милий і чемний хлопець, що вона вдячна мені за турботу — і хтозна, що в неї насправді в голові. От якби йшлося про Ґрайне, я б відразу все збагнув.

Сестра взяла його за руку.

— Нічого, братику, ти просто наберися терпіння. Рано чи пізно крига в її серці розтане…

Незабаром до кімнати повернулася Брігід зі свіжим листом у руках. Шайна зацікавлено глянула на нього.

— Це з Мінегану? Є якісь новини?

— Тільки не ті, про які ти мрієш, — відповіла Брігід із поблажливою усмішкою. — Та ти й сама розумієш, що якби Ріанина Іскра бодай трохи потьмяніла, тебе б негайно сповістили про таку радісну подію.

Шайна зашарілась і потупила очі. Бренан хотів був запитати, як там справи з мечем, чи найстарші не змінили свого рішення, але стримався, не бажаючи зайвий раз дратувати сестру. Щодо меча вони рішуче розходились у поглядах — Шайна вважала, що цього разу найстарші, як виняток, прийняли правильне рішення, а от Бренан стояв на тому, що вони повелися з Ріаною негарно. Він погоджувався з тим, що впокореного чорного слід тримати подалі від неї, бо інакше вона вешталася б Тиндаяром, напрошуючись на бійку з демонами, але забирати меч, який був її законним здобутком, та ще й корився лише їй одній, зовсім не годилося.

Дочитавши листа, Брігід сказала:

— Виявляється, професор аб Нейван учора дістався аж до Кайродора. Там заночував у одного зі своїх колишніх студентів, а зранку вирушив далі.

Бренан розгублено похитав головою. Лише вчора вранці Шимас аб Нейван відбув з Тір Мінегану — не на кораблі, а просто полетів через море до Івидону. По обіді вже був у Карфирдіні — про що, як і домовлявся з Ріаною, Ейрін та Івін, сповістив тамтешніх відьом, — а тепер з’ясувалося, що на цьому не зупинився і того ж таки дня долетів до столиці сусіднього Коннахту.

— Виходить, за день він подолав вісімсот миль, — вражено мовила Шайна. — І ще приблизно стільки ж йому залишилося до Кованхара. Новий рік зустріне вже там… Ні, Ріана таки дурна. Я б на її місці без вагань обрала плащ.

146