Первісна. У вирі пророцтв - Страница 143

143

— А якби ви налетіли на якогось птаха? З такою швидкістю… Це було дуже ризиковано.

— Я сплів міцний щит для захисту від зустрічного вітру, принцесо, — сказав Шимас аб Нейван. — І один мартин таки вдарився об нього. Боюсь, він не мав шансів вижити. Наступного разу летітиму вище, мені ж без різниці.

— А ви вже розбирали пророцтво? — запитала Ейрін. — Маєте якісь здогади про другу жертву?

Професор та Івін перезирнулися. Вона кивнула йому:

— Спершу ви.

— Гаразд. Тут, леді Ейрін, склалася така ситуація. Ми детально проаналізували пророцтво, але не дійшли спільної думки. Особисто я переконаний, що Ґлиніш вер Лейфар правильно його витлумачила і вчинила так, як і мусила вчинити.

Ейрін на секунду перехопило подих, а груди затопила моторошна холоднеча.

— То це значить… ви вважаєте, що я повинна була потрапити до Ан Нувіну?

Шимас аб Нейван похитав головою:

— Я цього не говорив, пані. І саме пророцтво нічого подібного не вимагало. Насправді воно повністю здійснилося. Провидиця виконала всі його умови: спершу віддала Темряві свою душу, а потім — і вашу. Інша річ, що Темрява не змогла нічого з вами вдіяти, їй не вдалося скористатися цим подарунком. Але ж у пророцтві ніде й не говориться, що жертвоприношення мало відбутися до самого кінця. На заваді цьому стало інше пророцтво, завдяки якому леді Ріана прийшла вам на допомогу.

— Разом з вами, — додала Ейрін.

— Так, разом зі мною. Ці два пророцтва тісно пов’язані між собою, але до пори до часу вони діяли незалежно, поки не зійшлися в так званій точці доповнення. Друге пророцтво доповнило умови першого — не порушивши його, не заперечивши, воно провело чітку межу між двома, здавалося б, нерозривними подіями — принесенням у жертву й отриманням жертви.

— Поки що я розумію хід ваших думок, — сказала Ейрін. — І вони видаються мені переконливими. Але що далі? У чому був сенс цього пророцтва? Яким чином учорашні події відвернуть кінець світу? Я, звичайно, перебила чимало чудовиськ, та й демонам непогано дісталося. Та хіба такі втрати зупинять Китрайла від спроби захопити земний світ?

— Я, леді Ейрін, не думаю, що ближчим часом Ворог збирався йти на таке завоювання. Зовсім недавно, за космічними мірками часу, він зазнав нищівної поразки і навряд чи оговтався від неї. А проте, після невдалих спроб захопити вас хитрощами та підступами, він міг наважитися на масоване вторгнення з однією лише метою — заволодіти вашою Первісною Іскрою. Цілком можливо, що через свою теперішню слабкість Ворог не зміг би тримати події під контролем, і демони, потрапивши до земного світу стали б чинити, що їм заманеться, тому в людей склалося б враження, що повернулися ті жахливі стародавні часи, коли всюди панувала нечисть. А наразі ми маємо надто побожний Південь, правителі якого, щоб тримати народ у покорі, дали волю місцевим духівникам. Лише восени я подорожував Південним Абрадом, спілкувався з тамтешніми мешканцями, і певен, що за таких обставин переважна більшість із них стане ревно молити Небеса про захист і допомогу.

Ейрін ствердно кивнула, вже розуміючи, до чого все йде.

— Не сумнівайтеся, професоре, вони б так і вчинили. Крім того, є ще Лахлін, хоч і невразливий для нечисті, але суціль населений тупоголовими фанатиками. У часи Мор Деораху вони тільки те й робили, що прикликали Небесне Воїнство. Та й на Півночі знайдеться чимало легкодухих дурнів, які благатимуть про допомогу замість помагати собі самим.

— У тім-то й річ, леді Ейрін. Цілком могло скластися так, що локальне і, загалом, незначне вторгнення призвело б до Битви Останнього Дня і неминучої загибелі світу. Але вчора…

— Так, правильно! — раптом вигукнула Фіннела і враз почервоніла. — Ой, даруйте, що перебила вас. Просто я здогадалася.

— Тоді прошу, принцесо, — чемно мовив Шимас аб Нейван. — Цікаво буде послухати.

— Учора ви, Ейрін та леді Ріана показали Ворогові, що грубою силою вас не візьмеш. Раз ви завдали йому поразки в Тиндаярі, на його власній території, то на що ж він може розраховувати в земному світі?

— Саме так, леді Фіннело. Хоч про мене не варто й згадувати, я був просто спостерігачем цих подій, нехай і активним спостерігачем. Зважте також і на те, що леді Ейрін упродовж п’яти годин сама-одна, без сторонньої допомоги, стримувала демонів та чудовиськ. А отже, всі плани захопити її зненацька і живцем затягти в Ан Нувін безнадійні й безперспективні… Я, пані, — знову звернувся він до Ейрін, — зовсім не стверджую, що небезпека минула і вам більше немає чого остерігатися. Безперечно, Ворог і далі полюватиме на вас — та вже не для того, щоб полонити. Тепер він просто прагнутиме вашої смерті. А для цього не треба ніяких масованих вторгнень, досить раптового і влучного удару в спину.

— Атож, розумію, — сказала Ейрін і подивилася на Івін. — Але ти, сестро, не згодна з професором?

— Ну, загалом, згодна. Його пояснення здаються мені лоґічними й послідовними. Проте я не можу, просто не маю права виключати, що в пророцтві може йтися про якусь іншу жертву. А ще я не погоджуюся з професором у тому, що Ґлиніш зробила все правильно. Вона мусила розповісти про своє пророцтво найстаршим. А якщо вже не довіряла їм, нехай би написала мені. Я б негайно перервала свою подорож, повернулася на Тір Мінеган, і ми б разом щось придумали.

— Тут ми з леді Івін, — прокоментував професор аб Нейван, — кардинально розходимося в поглядах на одну з центральних проблем теорії передбачень. На моє тверде переконання, будь-які спроби обійти пророцтво, перехитрити його, можуть призвести до непередбачуваних і вкрай небажаних наслідків. Якби Ґлиніш вер Лейфар знала, що ви, леді Ейрін, не постраждаєте, вона б не виконала другої умови пророцтва — бо жертвоприношення неможливе без щирого наміру принести жертву. І тоді могло б статися те, що ми називаємо спонтанною компенсацією: згадка про другу невинну душу змінила б своє значення і вже вказувала б не на вас, а на якусь іншу людину.

143