Первісна. У вирі пророцтв - Страница 94

При появі Ейрін подруги облишили роботу і стали розпитувати її, як пройшло перше заняття в товаристві Олвен.

— То ви вже знаєте? — здивувалась вона. — Звідки?

— Від мене, — пояснила Арвен. — Я вивчала рослинну маґію разом з Олвен, і це, скажу, було не дуже весело. Та сьогодні сестра Евлін відіслала її до сестри Ґлай. Мені пояснила, що хоче працювати зі мною окремо, зробити мої заняття інтенсивнішими, бо я вже почала випереджати Олвен. Але думаю, що справжня причина в тобі. Мабуть, найстарші дали сестрам-наставницям указівку, щоб вони спробували помирити вас.

І Морін, і Гелед згідно закивали. А Ейрін недбало стенула плечима.

— Ну, власне, я з нею й не сварилася. І якщо вона перестане дивитись на мене вовком, буду тільки рада.

— Ти завжди була поблажливою, сестричко, — сказала Фіннела. — Постійно прагнула до того, щоб усі тебе любили.

— Тоді це не поблажливість, — зауважила Гелед, — а навпаки, вимогливість.

— Аж ніяк, — заперечила кузина. — Скільки я себе пам’ятаю, Ейрін нічого не вимагала від інших людей, а їхню любов завойовувала своєю лагідністю.

На ці слова Морін дзвінко розсміялася:

— То ти в нас, виявляється, лагідна, Ейрін? Ніколи б не подумала! Даруй, ти чудова подруга, але лагідною я б тебе нізащо не назвала.

— Я на це й не претендую, — всміхнулась у відповідь Ейрін. — Фіннела перебільшує. Просто я миролюбна і намагаюсь уникати конфліктів. Поблажливість і лагідність тут ні до чого.

— А як же твоє кидання подушками? — запитала Морін. — Хіба це миролюбно?

— А хіба ні? Я ж не кидаю в тебе важкими предметами, не вжалюю болючими чарами. Лише тонко натякаю, що мене не варто будити вдосвіта.

— А ти цього натяку ніяк не збагнеш, — докинула Гелед, дістаючи з холодильної шафи кришталеву вазу з морозивом. — Арвен, візьми креманки та ложки… Ох, нарешті я вільна! — радісно мовила вона, рушивши з вазою до столика, довкола якого Морін уже розставляла м’які стільці. — Сестри-виховательки більше не лаятимуть мене за ласощі. І не примушуватимуть рано лягати спати.

— Можна подумати, — насмішкувато озвалась Арвен, — що досі ти лягала рано.

— Тому частенько отримувала прочухана. А тепер уже ніхто мені не вказуватиме, тепер я офіційно доросла.

Дівчата повсідалися за столом, стали ласувати морозивом, і Ейрін, за наполяганням подруг, коротко розповіла про своє перше заняття разом з Олвен.

— Вона завжди так викаблучується, — прокоментувала Арвен. — Прискіпується до дрібних обмовок та неточностей, страх як полюбляє всіх виправляти.

— Хоч щодо інвазії вона мала рацію, — сказала Гелед. — Бо „вселення“ звучить так, ніби демон просто влізає в людське тіло і по всьому.

— Та розумію, — не стала сперечатися з нею Ейрін. — Я й раніше знала це слово, але сказала про вселення, щоб сестра Ґлай не подумала, ніби я задаюся. І вона погодилася з тим, що назва не має великого значення.

— А як гадаєте, — промовила Морін, — десь уже з’явилися ворлоґи й хелвири?

— Не думаю, — відповіла Гелед. — Я взагалі сумніваюся, що бодай один демон сунувся в наш світ. І сестра Еймер у це не вірить.

Її кураторка, Еймер вер Енайг, належала до тих сестер, які були впевнені, що Ворог відкрив Тиндаяр лише з єдиною метою — захопити Первісну Іскру. На підтвердження своєї думки вони наводили звіти сімох відьом, що наразі перебували в морських експедиціях в Острівній півкулі та в південній частині Континентальної і за останні три місяці не виявили жодних ознак зростання активності чудовиськ, які у великій кількості водилися в тих краях. На переконання сестер, якби в земному світі з’явилися демони, то пекельні істоти, кинуті напризволяще із завершенням Мор Деораху, негайно б відчули присутність своїх погоничів і стали б цілими зграями вирушати на їхні пошуки. Проте чудовиська, більшість із яких могли плавати або літати, так і залишались на островах, де вгніздилися ще в прадавні часи, і не виказували ні найменшої схильності до міґрації.

Сестри-скептики, до яких належала зокрема й Альса вер Киннейді, не вважали ці арґументи достатніми, хоч і погоджувалися з тим, що пасивна поведінка чудовиськ, найімовірніше, свідчить про відсутність демонічної діяльності в земному світі. Разом з тим, вони припускали, що Ворог поки тримає орди демонів у Тиндаярі й вичікує на слушну нагоду для початку масованого вторгнення. Прибічники такої гіпотези були в значній меншості, їхні міркування видавалися притягненими за вуха, але найстарші не виключали, що вони можуть мати рацію, тому наказали всім сестрам на Абраді, які займаються пошуками чорного професора Фейлана аб Мередида, не застосовувати проти нього смертельних чарів, а брати лише живим. У крайньому разі, впокорити — бо й після цього він збереже своє вміння переходити в Тиндаяр, що дозволить відьмам потрапити до підземного світу і провести там розвідку…

Морозива у вазі потроху меншало, і розмова, як це повелося останніми днями, знову перейшла на Бренана та Ґвен. Ейрін розповіла, що Бренан уранці виїхав до Ейгайна, і цим трохи відтермінувала черговий раунд обговорення найактуальнішої для всього Сестринства події — дивовижного повернення до Ґвен відьомської сили. Втім, їй лише ненадовго вдалося зосередити увагу подруг виключно на Бренанові, позаяк дівчата з великим нетерпінням чекали на Ґвен і рахували дні до її прибуття на Тір Мінеган. На відміну від Шайни, яка, м’яко кажучи, не тішилась особливою симпатією серед менших сестер, Ґвен майже всі любили. Не можна сказати, що вона була вся така біла й пухнаста, теж мала звичку задирати носа й вихвалятися своїми успіхами в чарах, проте збиткувалася переважно з близьких їй за віком Ерліш і Меган, а до молодших ставилася загалом приязно й часто їм допомагала.