Первісна. У вирі пророцтв - Страница 74

Повернувшись до себе, Івін відразу лягла в ліжко, хоч і розуміла, що заснути не зможе. Вона знала чимало рецептів сонних чарів та зіллів, але жодне з них на відьом не діяло — така вже була властивість Іскри. Тому Івін просто лежала із заплющеними очима, дослухалася до завивання вітру й шурхоту снігу, що бився у вікно, і думала про Ейрін з її дивовижною Первісною, про Ґвен, до якої щойно повернулась її відьомська сила, а також про сестру Неріс вер Дирдрі, що цієї ночі тихо вмерла вві сні за шістсот миль звідси, в Дин Корвалі на Арранських островах. Саме так зазвичай помирали відьми, коли надходив їхній час, і не було ніяких ознак, що дозволяли б здогадатися про наближення смерті.

Утім, для Неріс один тривожний дзвіночок таки продзеленчав, але вона його не розчула. Буквально на днях Давнайг вер Ерліш, яка частенько листувалася з Ріаною вер Шонаґ, розповіла Івін про те, що на півдорозі від Ініс Енлі до Ініс на н-Драйґу Ріана взяла на свій корабель молоду чаклунську пару з Арран Мору. Ці двоє також прямували на Драконячий острів, проте не задля розваги чи наукових досліджень, а через пророцтво однієї арранської провидиці, яка, до всього іншого, наврочила лихо на голови тим, хто перешкоджатиме їхній місії. А Неріс перешкоджала, відмовляючи короля Еґіла надавати їм корабель. І от тепер вона мертва…

Івін була далека від того, щоб беззастережно повірити в існування зв’язку між цими подіями, однак не виключала такої можливості. Довкола Ініс на н-Драйґу справді коїлося щось підозріле — а вірніше, це коїлося довкола професора аб Нейвана, який спершу розгадав невідворотне пророцтво до його остаточного здійснення, потім мало не загинув у сутичці з чорним чаклуном Ярлахом аб Коналом і, нарешті, якимсь незбагненним чином опинився за дві тисячі миль від Кованхара, в Тір на х-Ейдалі. Версія, що його перенесли туди через Тиндаяр і кинули вмирати посеред степу, не витримувала ніякої критики, тож іще з Тахріна в голові Івін нав’язливо вертілася думка про втручання диннеші. Зрештою вона написала про це Айліш вер Нів, а та у відповідь обережно натякнула, що їй теж спадав такий здогад. Тим часом з’ясувалося, що Шимас аб Нейван передумав повертатись до Кованхара, а разом з Ріаною різко розвернувся в Манхайні й вирушив на Драконячий острів. Івін не могла позбутися враження, що їх хтось до цього підштовхнув. Схоже, мета подорожі виявилася такою важливою, що професор визнав за краще не дратувати Ріану, заперечуючи її причетність до тлумачення Пророцтва про Першу, а щедро поділився з нею своїми заслугами.

„Завтра ж напишу Ріані,“ — вирішила Івін. — „Вона, звичайно, збреше, не зізнається, навіщо їй Ініс на н-Драйґ, скаже, що змалечку мріяла там побувати. Але буде змушена розповісти, що саме напророчила арранська провидиця тій чаклунській парі. Тут їй не відвертітися, бо вона знатиме, що вже за тиждень корабель з Арранів привезе не лише урну з попелом сестри Неріс, а й супровідного листа від короля, в якому напевно буде згадано про те фатальне пророцтво.“

За давньою традицією, тіла померлих відьом віддавали не землі, а вогню, після чого їхній попіл доправляли на Тір Мінеган і розвіювали над Західною бухтою. Івін стало сумно на думку, що на першій частині поховальної церемонії не буде жодної сестри, оскільки Неріс вер Дирдрі була єдиною відьмою на Інісойд Арранах, тому сьогодні надвечір багаття під нею розпалить стороння людина.

Також Івін думала про те, що найстаршим доведеться ухвалювати непросте рішення щодо жалоби. Досі її оголошували в той день, коли надходила звістка про смерть відьми, але цього разу все буде складніше. Суто теоретично, Неріс могла втратити Іскру й залишитися живою, проте всі розумітимуть, що це нереально. У будь-якому разі, офіційно чи неофіційно, жалоба розпочнеться вже сьогодні…

Попри те, що Івін не сподівалася заснути, сон таки здолав її. Однак тривав він недовго, менше ніж дві години, а тоді її знову, вже вдруге за цю ніч, розбудив сиґнал від поштових чарів.

Івін рвучко прокинулась і мерщій вихопила із шафки аркуш, списаний квапливим і недбалим почерком Мораґ вер Дерін.

Івін!

...

Ти просто не повіриш, що сталося. Я б і сама не повірила, якби не бачила на власні очі. Недавно до Відьомської Вежі прибігла Ґвен, усіх побудила — і уяви лишень…

Моражиного листа Івін читала, квапливо вдягаючись, а дочитувала вже на ходу. Вона й не сподівалася отримати звістку про Ґвен з перших рук, думала, що їй повідомлять цю новину вже тутешні сестри, тому не обговорювала з Ейрін такий варіант. А тепер вирішила першою прийти до неї, розбудити, якщо спить, і в разі потреби засвідчити перед іншими, що її поведінка була абсолютно невинною.

Та, на жаль, вона запізнилась, і коли вибігла на сьомий поверх, помітила, як у дверях Ейріниного помешкання промайнув краєчок білого вбрання. Схоже, її випередила котрась із найстарших, що першою отримала листа — найпевніше, від Брігід, а може, й від самої Ґвен.

Івін кинулася вперед по коридору, хоч і розуміла, що вже не встигне. Увірвавшись до передпокою, вона побачила перед розчиненими дверима спальні сестру Кейліон вер Маллайг, а на підлозі біля її ніг лежала подушка. Із самої кімнати чувся заспаний і розгублений голос Ейрін:

— …стро Кейліон, вибач. Я думала, це Морін. Вона має паскудну звичку… Ох, а що сталося? — В її голосі пролунали непідробні панічні нотки. — З моїм батьком усе гаразд? І з Фіннелою, і…

— Не нервуй, Ейрін, — заспокійливо мовила Кейліон, скоса зиркнула на Івін, а потім пройшла до спальні. — Це не стосується твоєї кровної рідні. Ідеться про наші сестринські справи. Хоча дивно, що ти досі не отримала листа з Тахріна. Там же твої кращі подруги — Шайна, Шаннон, Мораґ, та й Ґвен тепер…