Первісна. У вирі пророцтв - Страница 35

Дорóгою Шайна про всяк випадок насилала на всі зустрічні двері чари, що на короткий час блокували їх. Отож у разі, коли хтось дуже недоречно прокинеться й надумає вийти з кімнати, то згає секунд десять-п’ятнадцять на мороку з дверима, давши можливість непроханим гостям сховатися.

Утім, така пересторога виявилася зайвою. Не зустрівши нікого на своєму шляху, вони без будь-яких пригод дісталися до господаревих покоїв на четвертому поверсі протилежного крила й увійшли до темної приймальні, що межувала з робочим кабінетом лорда Фінвара.

Шайна залишила Шаннон стерегти вхід, а сама рушила до дверей кабінету, щоб зблизька вивчити їхній захист. Та на півдорозі раптом завмерла й мало не скрикнула з несподіванки, відчувши по той бік щільного плетива чарів ретельно замасковану присутність людини. І не звичайної людини — а відьми…

Таємнича сестра миттю збагнула, що її викрили, тому не стала далі ховатися. Швидко і вправно, бо робила це вже вдруге, деактивувала захисні чари й розчинила двері. Шайні не довелося напружувати маґічний зір, щоб роздивитись у темряві її обличчя. Вона ще до того впізнала індивідуальні характеристики Іскри Брігід вер Камрон.

Брігід мовчки махнула рукою, запрошуючи Шайну та Шаннон, що стояла з роззявленим від подиву ротом, увійти до кабінету. Потім зачинила двері, розкинула довкола глушильне плетиво, поставила на вікна затемнення і ввімкнула світло.

— Так, так, так, — повільно мовила вона, змірявши Шайну гострим поглядом. — Бачу, ти не стерпіла. Ще й Шаннон із собою притягла. Хіба я вчора неясно висловилася? Хіба не заборонила наближатись до Фінвара?

— А сама прийшла…

— Бо знала, що ти не послухаєшся. Тому й вирішила влаштувати обшук, а на ранок розповісти про його результати. Але тобі забракло витримки перечекати й одну ніч. Мораґ про тебе правду казала — як западе щось у голову, то не вгамуєшся, поки не вчиниш по-своєму. Невже ти справді вважаєш Фінвара таким йолопом? Якщо він і змовився з чорними, то зробив це в усній формі, не підписуючи жодних паперів. І поготів не став би тримати докази проти себе в своєму ж власному кабінеті.

— Однак перевірити не завадить, — наполягала Шайна. — Часом і наймудріші люди можуть утнути якусь дурницю.

Брігід стиха зітхнула.

— Гаразд, перевіримо. Я вже почала обшукувати шухляди стола, а ви беріться до полиць. Ту шафу з документами не чіпайте, бо неодмінно щось наплутаєте. Я сама її огляну.

Обшук кабінету тривав майже годину і ніяких результатів не приніс. Певна річ, Шайна й не сподівалася знайти кабальну угоду, підписану Фінваровою кров’ю, але розраховувала виявити серед його документів та листів бодай найменший натяк, що вказував би на зв’язок з професором аб Мередидом або іншими чорними чаклунами. Та все марно — нічого такого тут не було.

А Брігід, знайомлячись із паперами, дедалі дужче супилася. Шайна гадала, що вона сердиться на неї за зіпсовану ніч, і вже готувалась отримати добрячого прочухана після повернення до Рінанхару. Тому була неабияк здивована, коли Брігід, дбайливо повернувши останню теку до шафи з документами, сказала:

— Мушу визнати, Шайно, ти мала рацію. Це зовсім не означає, що я схвалюю твою самодіяльність і відмовлюсь від наміру покарати тебе за непослух. Але твоя ідея про обшук була слушною.

— Ти щось знайшла? — пожвавішала Шаннон, яка раніше за Шайну впоралася зі своїми полицями і вже хвилин десять зі знудженим виглядом сиділа в кріслі, знічев’я гортаючи якусь книжку. — Щось важливе?

— Загалом, так. Схоже, за останні два тижні Фінвар не позбувся жодного документа.

— І що тут такого?

— Це дуже підозріло. Ти ніколи не займалася канцелярською роботою, тому не уявляєш, скільки накопичується папірців-одноденок, які сьогодні потрібні, а вже завтра нічого не варті. Як правило, їх негайно знищують, щоб у морі непотребу не загубилися справді важливі документи. Лише зрідка знаходяться самозакохані телепні, які переконані, що кожен розчерк їхнього пера становить велику цінність для історії, але Фінвар аб Дайхі до них не належить. Донедавна він вів документацію дуже акуратно й раціонально, а пів місяця тому раптово змінив свої звички.

— Саме тоді загострилась Енгасова хвороба, — зауважила Шаннон. — Можливо, Фінвар вирішив, що тепер усі його папери цінні для історії, бо він стане королем.

— Не думаю. У мене склалося враження, що Фінвар почав боятися обшуку, тому й припинив викидати непотрібні документи. Мовляв, погляньте, мені нема чого приховувати, я веду свої справи відкрито. Гадаю, він робить це несвідомо, бо якби задумався, то збагнув би, що його поведінка вкрай підозріла.

— І коли саме це почалося? — поцікавилася Шайна.

— Точну дату важко назвати, але напевно до того, як професор аб Мередид спробував викрасти дівчат.

— Тоді виходить, що Фінвар знав про його плани.

— Так, міг знати. Цілком міг… — Брігід у задумі пригладила своє коротке каштанове волосся. — Треба сказати, Шайно, що твоя безоглядність дуже заразлива. Зараз мене пориває утнути одну дурницю, про яку згодом я ще пошкодую… Хоч, може, й ні… — Вона знову замовкла, а потім рішуче труснула головою. — Та ну його до Китрайла! Спробувати варто. На жаль для моєї обачності, Фінвар сьогодні спить сам, без дружини.

— Ти й це перевіряла? — запитала Шаннон, підвівшись із крісла.

— Атож. І наслала на нього, на членів його родини та всіх їхніх наближених міцний сон. Бачу, вам це й на думку не спадало. — Брігід відійшла від шафи й стала посеред кімнати. — Залишати вас без нагляду небезпечно, тому підете зі мною. Тільки будете мовчати. Ні слова, ні півслова, зрозуміло?